Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду.

—  А тата відвезли до лікарні, — каже мати. — За­недужав батько.

Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний.

Мати широко розплющеними очима дивилася на Андрійка.

—   А нам завтра до лісу йти, — каже Андрійко. — Завтра ж неділя... Учителька наказала, щоб усі при­йшли до школи о сьомій годині ранку.

—   Ну й куди ж ти підеш завтра?

—   До лісу... Як наказала вчителька.

—   А серце тобі нічого не наказало? — спитала мати.

У Юрка занедужав дідусь. Дідусеві було вісімдесят п'ять років. Він знав багато цікавих казок та дивних бувальщин, які любив слухати Юрко.

А зараз він лежить і важко дихає. Мама сказала:

— Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай його. Попро­сить води — подай свіжої, попросить відчинити вік­но — відчини.